Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року Справа № 910/25200/15 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Гоголь Т.Г.,розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд"на постановувід 22.02.2016Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/25200/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд"до Приватного підприємства "Монтажєвробуд"провизнання договору недійсним,за участю представників: позивача - Яременко В.Д. дов. від 04.01.16;відповідача -Акопова Т.Ю. дов. від 20.04.15;ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 у справі № 910/25200/15 (суддя Маринченко Я.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зеленін В.О, судді Синиця О.Ф., Зубець Л.П.), у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 6, 203, 206, п. 1 ч. 1 ст. 208, ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 33, ч. 3 ст. 35, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій безпідставно відхилені факти, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/4522/15-г щодо наявності укладеного між сторонами усного договору підряду. В зв'язку з чим скаржник зазначає, що такий договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, а тому підлягає визнанню недійсним. Крім того, наявність усної домовленості між сторонами суперечить умовам договору підряду №4 від 16.09.2014, факт укладення та виконання якого сторонами встановлено в постанові Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі № 910/26017/15.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 16.09.2014 між ПП "Монтажєвробуд" (підрядник) та ТОВ "ВБК "Промжитлобуд" (генпідрядник) укладено договір підряду №4, за умовами якого генпідрядник доручає і оплачує, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати внутрішньо оздоблювальні роботи на "Реконструкції гуртожитку з переобладнанням під житловий будинок з поквартирним заселенням з влаштуванням прибудови та надбудови на вул. Гарматній, 20 у м. Києві" відповідно до проектної документації, договірної ціни (додаток № 2) та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 договору); вартість договору в договірних цінах - згідно з договірною ціною (п. 3.1 договору); генпідрядник перераховує підряднику аванс в сумі та в строк згідно заявки, яка має бути погоджена (п. 4.1 договору).

Сторони також погодили, що договір підряду має додатки, які підписуються сторонами та є його невід'ємною частиною: додаток № 1 - специфікація на виконання внутрішньо оздоблювальних робіт; додаток № 2 - договірна ціна; додаток № 3 - графік виконання робіт.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі № 910/4522/15-г за позовом ТОВ "ВБК "Промжитлобуд" до ПП "Монтажєвробуд" про стягнення 296000грн в повернення авансу у позові відмовлено.

Вказане рішення вмотивовано тим, що сторони не погодили між собою жодних додатків до договору. Разом з тим, судом зазначено, що підрядні роботи за цим договором виконувались за усною домовленістю сторін за рахунок авансу, виплаченого позивачем. Виконання відповідачем підрядних робіт підтверджується наявними у справі актами виконаних робіт, довідками КБ-3, які направлялись позивачеві, але не були підписані ним без зазначення причин не підписання, отже роботи вважаються виконаними, відтак підстави для повернення авансу відсутні.

Посилаючись на зазначене вище рішення у справі №910/4522/15-г та вважаючи, що договір підряду №4 від 16.09.2014 не виконувався сторонами, оскільки не було підписано необхідних додатків до нього, а виконання робіт відбувалось за окремим усним договором, який не відповідає вимогам чинного законодавства щодо укладення його в письмовій формі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Монтажєвробуд" про визнання усної домовленості між ТОВ "ВБК "Промжитлобуд" та ПП "Монтажєвробуд" неправомірною, а господарського зобов'язання щодо здійснення останнім внутрішніх оздоблювальних робіт на об'єкті по вул. Гарматній, 20 в м. Києві - недійсним.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що між сторонами укладено договір підряду №4 від 16.09.2014, на виконання якого позивач перерахував відповідачеві аванс, а відповідач виконував роботи в межах вказаного договору на підставі окремих усних домовленостей з позивачем, про що складав і направляв позивачеві акти приймання робіт та довідки про вартість робіт із зазначенням у вказаних документах в якості підстави виконання робіт договір підряду №4 від 16.09.2014, дійшов висновку, що за відсутності підписаних сторонами додатків до договору підряду, виконання окремих робіт в межах укладеного договору від 16.09.2014 на підставі усної домовленості сторін не суперечить вимогам закону та передбачено положеннями ч. 3 ст. 206 Цивільного кодексу України. При цьому, попередні судові інстанції дійшли висновку, що позивачем не надано доказів існування між сторонами іншого договору на виконання внутрішньо будинкових оздоблювальних робіт по вул. Гарматній, 20 в м. Києві окрім вказаного вище.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. ст. 626 - 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як встановлено господарськими судами, між сторонами укладено договір підряду №4 від 16.09.2014, на виконання якого позивач перерахував відповідачеві аванс, а відповідач виконував роботи в межах вказаного договору за окремими усними домовленостями з позивачем щодо обсягів, строків і вартості робіт, про що складав і направляв позивачеві акти приймання робіт та довідки про вартість робіт із зазначенням у вказаних документах в якості підстави виконання робіт договір підряду № 4 від 16.09.2014.

Факт укладення вказаного договору та виконання робіт саме за цим договором також встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі №910/26017/15.

В порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України позивач не подав жодних доказів на підтвердження існування між сторонами іншого господарського зобов'язання (ні усного, ані письмового) щодо здійснення відповідачем внутрішньо будинкових оздоблювальних робіт по вул. Гарматній, 20 в м. Києві.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач не вимагає визнати недійсним будь-яке конкретне господарське зобов'язання, укладення якого б в письмовій формі або в спрощений спосіб відбулось і було б підтверджене документально, адже не доводить своїх позовних вимог жодними доказами, а лише посилається на рішення Господарського суду міста Києві від 18.05.2015 у справі №910/4522/15-г, вважаючи що цим рішенням встановлено факт виконання відповідачем робіт за усною домовленістю сторін. Втім, такі доводи є безпідставними, оскільки вказаним рішенням не встановлено існування між сторонами інших договорів, ніж договір підряду №4 від 16.09.2014, а лише зазначається про фактичне виконання відповідачем договору за усною домовленістю щодо обсягу і вартості виконання підрядних робіт саме за цим договором.

Що стосується посилання скаржника на неможливість укладення договору підряду в усній формі, оскільки відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами обов'язково укладаються у письмовій формі, то, як уже зазначалось, договір підряду №4 від 16.09.2014 укладено в письмовій формі, підписаний сторонами і скріплений їх печатками, а усна домовленість між сторонами стосувалась лише виконання зазначеного договору, втім виконання договору не є предметом доказування у даній справі.

З урахуванням викладеного, висновки господарських судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог є законними і обґрунтованими.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Промжитлобуд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі Господарського суду міста Києва № 910/25200/15 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

Т.Г. Гоголь